Сковородинівські відзнаки, громадська праця, наукові та творчі здобутки Олександра Панченка
Прочитаєте за: 9 хв.
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Як відомо, український філософ-містик, богослов, катехит, поет, педагог, можливо, й композитор літургійної музики, який мав значний вплив на сучасників й подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом», – Григорій Савич Сковорода народився 22 листопада (3 грудня) 1722 року у містечку Чорнухи, неподалік іншого сотенного міста Лохвиці, також Лубенського полку тодішньої Гетьманщини. Рівно, 292 роки тому, у серпні 1734 року, Григорій, син Сави та Пелагеї, вступив до Києво-Могилянської академії, яка на той час перебувала на вершині свого розквіту. У першому, ординарному класі (аналогія, інфима) спудеї вивчали українську книжну, польську мови і поступово переходили на латину, яка ставала основною в подальших класах, також вивчали церковнослов’янську
Пам’ять про нашого земляка Григорія Сковороду збережена й пошанована в народній пам’яті, його творах, розвідках, пам’ятниках та преміях. Відомо, зокрема, що Премією імені Григорія Сковороди (також Премія «Сковорода»; фр. Le Prix Skovoroda) є відзнака Посольства Франції в Україні за найкращий переклад із французької мови українською, заснована в 2001 році в межах посольської програми сприяння видавничій справі в Україні «Сковорода», яку присуджують у двох категоріях: література; гуманітарні та суспільні науки.
Є ще Міжнародна літературна премія ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», яка була заснована 1-го березня 2005 року громадською організацією «Чернігівський інтелектуальний центр» та Волинське товариство «Світязь», з метою розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, мистців, науковців, журналістів, громадських діячів та меценатів.
Однак, чи не найвідомішою є Міжнародна літературно-мистецька премія імені Григорія Сковороди, як престижна премія в галузі літератури та мистецтва заснована Українським фондом культури 1991 року за ініціативи друзів Михайла Шевченка та Тараса Нікітіна у відповідь на розбите вандалами в Чорнухах погруддя Григорія Сковороди. Премія присуджується за заслуги у справі популяризації філософа Григорія Савовича Сковороди, його філософії життя. Перші лауреати премії були визначені 1992 року. З поміж лауреатів різних років цієї високої Міжнародної літературно-мистецької премії є особи, життя та діяльність яких пов’язана з історичними полтавськими та суміжними теренами, зокрема, це – Олександр Супруненко, якого було відзначено за визначний внесок у галузі дослідження історії Полтавського краю.української археології та музейної справи; Костянтин Бобрищев — за фотолітопис «В сльозі і в радості моя земля»; творчий колектив – народний ансамбль бандуристок «Струни серця» Лохвицького міського будинку культури Полтавської області (художній керівник Тамара Федоренко); Вернигора Леонід за книжку оповідань «Дрова на зиму»; Олійник Борис за цикл поезій «Сковорода і світ», есе «Час подвійних стандартів…», публіцистику останніх років; Іван Бокий за гостру соціальну публіцистику 1993—1994 рр.; Олег Зуєвський за книги поезій «Кассіопея», «Парафрази», Дмитро Нитченко за книгу «Від Зінькова до Мельборну», інший наш земляк уродженець села Харківці – Олексій Коломієць за повість «Святі грішниці»; згаданий мною вище – Михайло Шевченко — український поет, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки письменників України (1977), лауреат премій: ім. Петра Артеменка, ім. Павла Усенка, ім. Володимира Сосюри, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Миколи Островського.
У 1996 році було нагороджено за підсумками 1995-го року й мене, Пономаренка Миколу Івановича, мешканця міста Лохвиці, голову КСП, – за соціально-культурний розвиток села та примноження літературних традицій на землі Архипа Тесленка та Олекси Коломійця.
І ось у серпні 2026 року, рівно через 30 років, – мені було доручено від імені оргкомітету (Олександр Мороз) та голови журі (Михайло Шевченко), Благодійного фонду «Засів» вручити Диплом лауреата Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди Панченкові Олександру Івановичу, який, як зазначено в згаданому тут Дипломі: «…волею долі народжений на малій батьківщині Григорія Савича Сковороди в любові до рідного краю, яка вилилася в примноженні літературних традицій Великого філософа, в громадській роботі Лохвицької громади та міста Лохвиці, в створенні пам’ятників жертвам Голодомору 1932-1933 року та погруддя Т.Г.Шевченку, а також десятків книг, в тому числі книги «Незбагненна Лохвиця» та інших краєзнавчих праць, – Почесний громадянин міста Лохвиці».
Доречно, мабуть, пригадати, що понад два роки тому Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (УІНП) повідомляв, що у 2024 році серед лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» був також і наш земляк науковець, доктор права та письменник Олександр Панченко (м.Лохвиця). Він отримав «сковородинівську премію» за визначну наукову, публіцистичну, видавничу та громадську діяльність на благо України. Таке рішення схвалив Комітет з нагородження Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2024 рік, до якого увійшли: Василь Слапчук — голова журі, письменник, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка; члени Комітету: Євген Нахлік — літературознавець, директор Інституту Івана Франка НАН України, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України; Сергій Дзюба — народний поет України, «Золотий письменник світу», журналіст, перекладач, почесний професор в Україні та Німеччині, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, лауреат багатьох міжнародних, державних і національних премій в Україні та за кордоном; Ярослав Савчин — народний поет України, «Золотий письменник світу», художник, журналіст; Сантош Кумар Покхарел — поет і перекладач, автор популярних пісень, «Золотий письменник світу» (Непал). До речі, комітет цьогоріч розглядав понад 800 пропозицій із 50 держав.
В одному зі своїх дописів голова Полтавського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» Микола Кульчинський, серед іншого писав, що його попередня стаття, яку він написав 2023 року: «…про свого колеґу й приятеля, просвітянина з Лохвиці називалася: «43-тя книга вченого й просвітянина д-ра О.Панченка була присвячена подвигу героїв війни й пам’яті жертв Голодоморів…». – У тому дописі, зокрема, йшлося про те, що в 2023-ьому році в КП «Видавництво «Гадяч»» побачила світ книга авторства активного члена ВУТ «Просвіта», вченого-правника, письменника, громадського діяча Олександра Панченка – п.н.«Незбагненна Лохвиця – Планета Українського Світу. Незнищенні терени українства: Сенча, Чорнухи, Заводське (Янишпіль) та інші поселення Лохвицького краю в світовому обширі. – Історія, постаті, події, звичаї, постаті, світлини» (2023)… – …В 2024-ому році у КП «Видавництво «Гадяч»», у 302-гий рік від дня народження та відзначення 230 року від дня упокоєння українського філософа-полтавця Григорія Сковороди з’явилась книга авторства закарпатця українського роду, що замешкав у Франції, доктора філософії Кирила Митровича, який вже відсвяткував своє 97-ліття, упорядником своєї, 44-ої з черги, книги став просвітянин і вчений з Лохвиці д-р Олександр Панченко… – Щойно, вже у цьогорічному квітні року Божого 2024-го, у по-воєнному суворому й надзвичайно героїчному, – за жорстоких умовин розв’язаної москвинами жахливої війни та мужньої боротьби нашого народу проти нелюдів й виродків з боліт московщини, для мене ніби раптом чи точніше – несподівано, як і для усієї нашої полтавської просвітянської спільноти, мовби, зненацька, але, як особисто на мене, – дуже вдало й доречно, незважаючи на стан жорстокої війни, бо з великою надією й впевненістю в нашу перемогу над московськими зайдами, варварами й садистами – знову ж таки у згаданому вище КП «Видавництво «Гадяч»» Полтавської області за підтримки відомого українського бізнесовця, доброчинця й патріота Лева Жиденка з Полтави, переможця у номінації «Прорив Року» від «Forbes Ukraine» та «Вибір аудиторії Forbes» (2023), – було видано важливу, цікаву й ґрунтовну книгу – Збірку праць з наголовком «Від філософії Григорія Сковороди до міркувань в українському самостійницькому часописі «Сучасність». – Роздуми, аналізи розважання» (ISBN 968-617-567-167-2), сумлінним й професійним автором якої є доктор філософії, закарпатець з походження, що по закінченню Другої світової війни замешкав у Франції, – Кирило Митрович, син полеглого у 1939-ому році від рук мадярських окупантів, учасника героїчного державницького змагу у Карпатській Україні, правдивого українського патріота, за фахом – вчителя Діонісія Митровича – …Нова книга вибраних праць доктора філософії Кирила Митровича (Франція) «Роздуми, аналізи розважання. – Від філософії Григорія Сковороди до міркувань в українському самостійницькому часописі «Сучасність»…» у рік відзначення 302-річчя від дня народження нашого земляка, народного мислителя, філософа й учителя Григорія Савича Сковороди, знайде вдячного читача не лише в Україні, але й у країнах поселення українців й не лише як Збірка цікавих і ґрунтовних праць про видатного філософа й громадського діяча, але і як своєрідний підручник з персоналізованої історії філософських вчень, коло витоків яких стояв полтавець з походження Григорій Сковорода…»
І насамкінець. – Почесний громадянин міста Лохвиці, нинішній лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди Олександр Панченко – це ще один патріот нашого сковородинівського краю, якому 8 січня 2018 року наш знаменитий земляк-полтавець, уродженець Лохвиці, що тривалий час мешкав, творив й спочив у Львові, – поет Микола Євгенович Петренко, який першокласником пережив Голодомор 1933-го року, а в часі тимчасової німецької окупації був свідком ліквідації Лохвицького ґетто, присвятив О.Панченкові цього зворушливого вірша:
Лохвиця – Панченку Олександрові
«Непогасимий дух Сковороди
Він у тобі, від самого зачину
Шукай до правди, до добра сліди,
Іди в дорогу і не знай спочину!
*
Так, ти не перший – адже ця земля
Для велетнів! – Така козацька школа.
Тож хай любов до праці окриля,
Горять серця і пломеніють чола.
*
Немов перо з орлиного крила
Підносить спраглий дух до благодаті –
Де рідний степ, де в радості Сула,
Де рідна пісня і достаток в хаті.
*
Високий Дух і Правда дорога –
У ній борці, страждальці і герої,
Так, це про кращих твориться саґа,
В ній Честь і Мудрість, і сіяння Зброї.
*
Тож хай росте й росте громаддя книг
Про рід і плід, круті шляхи розвою –
Ти вибрав шлях, і вже багато встиг
Із того, що накреслено Судьбою!»
Підготував лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди за 1995 рік Микола Пономаренко, – пенсіонер, місто Лохвиця, Полтавська область
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
